Помер Степан Сапеляк

Сьогодні дев'ять днів після смерті.

Коментарі (3)

RSS згорнути / розгорнути
+
+2
Ми познайомились на батьківських зборах (наші сини — однокласники) і мало не побились. Якась патлата особа встала і каже: Я письменник — людина творча.
І далі ця особа почала якусь проповідь, точніше пропаганду. Я, прибічник рівності, підскочив від такого нахабства і кажу: Я звичайний електрик — людина творча. І мені плювати на цю агітацію. Я сам можу агітувати не гірше.
Ми звелися в спорі.
Потім ми взяли, вибачаюсь, пляшку і порозумілися. З тих пір і дружим.
avatar

Анатолій Кримський

  • 9 лютого 2012, 20:52
+
+2
Є люди як стовпи, що підпирають Небо…
В кожного з нас такі є… Тяжко і прикро, коли вони йдуть. І направду так треба, щоб вони залишалися..., щоб було зрозуміло і відкрито, що вони — треба. Ми так рідко те говорим, бодай після смерті…
Вічная пам*ять…
avatar

Галина Дичковська

  • 15 лютого 2012, 11:02
+
+1
Приємно Галю, що ви знаєте про кого річ. На жаль останні зустрічі наші майже всі були випадкові. Я до нього приходив як в бібліотеку. Саме він постачав мене підривною літературою. За два роки він зробив мене мало не бандерівцем із ядрёного русофіла.
Ми усвідомлювали, що час посидіти та поспілкуватись по-дорослому. Та все переносили цю зустріч. І допереносилися.
Степаночко — кажу йому, — я тебе по телевізору частіше бачу ніж в реалі. Я до нього приходив як в бібліотеку.
avatar

Анатолій Кримський

  • 26 лютого 2012, 00:47
  • ↑

Лише зарeєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
Увійти або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте